Дистанційна освіта

Трудове навчання

7-А, 7-Б клас

(18.05 – 22.05.2020)

Тема. Виготовлення м’яких іграшок своїми руками.

 Напевно, неможливо знайти людину, яка була б байдужою до м'якій іграшці, зробленою своїми руками з натуральної тканини. Для дітей така іграшка, зроблена руками з любов'ю, буде найціннішою річчю і кращим другом, а для дорослих вона може стати унікальним сувеніром або подарунком, який запам'ятається надовго.

ТКАНИНИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ШИТТЯ М'ЯКИХ ІГРАШОК

·                     трикотаж  - легко тягнеться.

·                     штучне хутро з ворсом різної довжини   - підходить для створення подушок у формі звіряток.

·                     шовк   - досить примхливий матеріал, але він незамінний в пошитті та оздобленні суконь для ляльок.

·                     бавовна   - відрізняється різноманіттям кольорів.

·                     вовна   - щільна, ворсиста матерія.

·                     оксамит і велюр   - наявність невеликого ворсу дозволяє зшити м'які іграшки – звірятка, імітуючи їх шерсть.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ М'ЯКОЇ ІГРАШКИ

1.                 Підберіть матеріали і підготуйте їх до роботи. Тканина необхідно випрати, випрасувати, відпарити зім'яті місця.

2.                 Розкроїте всі необхідні деталі.

3.                 Навертає тканину за наміченим контуру.

4.                 Прошийте всі частини деталей по намітки.

5.                 Наповніть середину іграшки, використовуйте вату, синтепон, поролон.

6.                 Зберіть усі частини м’якої іграшки і прошийте їх разом.

7.                 Завершальні процеси в оформленні загального вигляду іграшки.

На цьому занятті я розповім про те, як виготовити просту м'яку іграшку зі звичайної тканини своїми руками, процес створення якої не вимагає величезних зусиль і не займе багато часу. Залучення до цієї роботи допоможе вам з великим задоволенням і користю провести час, в результаті чого ви отримаєте прекрасну м'яку іграшку - черепаху.

Отже, для виготовлення такої іграшки нам необхідно приготувати:

·                     невеликі відрізи тканини з бавовни або бязі відповідного забарвлення (наприклад, зелена - для голови і лап, коричнева - для панцира);

·                     викрійки з паперу;

·                     будь-який наповнювач (поролон, синтепон або звичайна вата);

·                     намистини або невеликі гудзики для очей;

·                     швейна голка, нитки, шпильки і ножиці.

Також прихопіть відповідно творчий настрій, який допоможе вам у створенні цієї оригінальної іграшки.

Порядок виконання роботи:

·                     Для початку потрібно зробити викрійки деталей майбутньої м'якої іграшки на кальці або звичайному папері:

·                     дві деталі голови черепахи,

·                     дві деталі хвоста,

·                     дві деталі панцира діаметром близько тридцяти сантиметрів (нижня деталь панцира повинна бути трошки менше верхньої),

·                     вісім деталей лап (по дві на кожну з чотирьох).

·                     Переносимо всі деталі викрійки на підготовлену тканину: для цього приколюємо за допомогою шпильок викрійки деталей до матеріалу, обводимо і вирізаємо.

·                     Щоб панцир черепахи вийшов трохи опуклим, на верхній деталі панцира, вирізаної з тканини, робимо чотири виточки, як показано на фото.

·                     Потім зшиваємо деталі лап і голови черепахи, які не дуже туго набиваємо наповнювачем, а також зшиваємо деталі хвоста (хвіст набивати синтепоном не потрібно).

·                     Далі зшиваємо деталі панцира (верхню і нижню), залишивши отвори для набивання і пришивання голови, лап і хвоста м'якої іграшки.

·                     Вручну, використовуючи потайний шов, вшивають всі деталі в певних місцях по колу панцира так, щоб порожнини голови і лап з'єдналися з порожниною панцира черепахи.

·                     Після повної набивання панцира необхідно вшити хвіст черепахи і зашити отвір, використовуючи потайний шов.

·                     Заключним етапом нашого майстер-класу є пришивання чорних намистин або гудзиків (очей) в певних місцях голови черепахи.

Робота закінчена, і чудова м'яка іграшка, зроблена своїми руками, готова! Для її виготовлення ми використовували матеріали, які можна знайти в кожному будинку.

Така черепаха може служити не тільки улюбленою іграшкою: її можна використовувати в якості подушечки, в обнімку з якою  із задоволенням і швидко буде засипати.

За допомогою вищеописаного процесу можна зробити і інші прості м'які іграшки з тканини, які ми з вами розглянемо на наступних заняттях.

Всеукраїнський проєкт «Мішечок»

Ший торбинки, вигравай призи та змінюй світ на краще. Всеукраїнський проєкт «Мішечок» для учнівської молоді запрошує школярів стати частиною руху з популяризації доступних екологічних рішень. Наша мета – максимально замінити пластик та розвинути альтернативний напрямок відповідального споживання Земних ресурсів.

https://schoolrecyclingworld.org/2020/03/21/всеукраїнський-проєкт-мішечок/

Звіт  про виконану роботу

вчителя трудового навчання

Індивідуальний план

роботи під час карантину вчителя трудового навчання

Дистанційна освіта

Трудове навчання

8-А клас

(12.05 – 15.05.2020)

Тема. Виготовлення прихватки у техніці «печворк».

Перегляньте відео «Колекція красивих прихваток виготовлених технікою «Печворк» https://www.youtube.com/watch?v=fhA4wCUh-gs

Ковдри і покривала в клаптикової техніці ні у кого не викликають подиву. Але в цій техніці печворк можна шити найрізноманітніші речі, які можна використовувати в побуті. Наприклад, досить ефектно виглядатимуть прихватки на кухню, зшиті в цій техніці. Зробити їх своїми руками не складно - є спеціальні схеми і викрійки, які можна знайти і використовувати для створення креативних і оригінальних декоративних виробів.

Призначення  прихваток

Прихватки виконують дві найважливіші функції:

·        служать для захисту рук під час готування від гарячих рукояток посуду,

·        прикрашають інтер'єр.

Остання їх функція поступово стає навіть більш важливою. Дуже часто прихватки зараз шиють саме для прикраси будинку. Вони створюють затишок і допомагають оформити кухню у народному стилі. Особливо у цьому відношенні підходять прихватки, зшиті в техніці печворк. Вони доречні в інтер'єрах в стилі кантрі, а-ля рус, прованс.

Чим цікавий  печворк

Печворк є з'єднанням різних клаптиків тканин в певній послідовності. Комбінація геометричних фігур дозволяє створювати різні за складністю візерунки. Його різновидом вважається квилтинг. Тут до печворку додається мистецтво аплікації, вишивки і стібка. Зроблені своїми руками прихватки з використанням елементів печворку та квилтинга виглядають дуже ефектно і навіть можуть служити дорогим подарунком.

Важливо: шиття прихваток в цій техніці повинно грунтуватися на мистецтві поєднання тканин за кольором. Найпростіше поєднувати однотонні тканини і однотонні і кольорові тканини. З цього і треба починати знайомство з технікою печворк.

Дистанційна освіта

7 клас

(12.05 – 15.05.2020)

Тема. Оздоблення виробів із тканини вишивкою у техніці «хрестик».

Історія вишивки

     Вишивка хрестиком - один з найпопулярніших видів рукоділля,  мистецтво бере своє коріння з епохи первісної культури, коли люди використовували стьобання кам'яними голками при шитті одягу з шкур тварин. Спочатку матеріалами для вишивки були шкіра тварин, жили, волосся, волокна конопель чи вовни.

     Оригінальних вишивок, що датуються раніше ХII століття, майже не залишилося. Але зображення одягу і предметів інтер'єру свідчать про те, що вишивка з'явилася набагато раніше. У різних країнах узори відрізнялися як стилем так і кольором.

     Одяг прикрашався вишивкою в тих місцях, де вона стикалася з тілом – комір, рукава, поділ. Також прикрашалися вишивкою рушники, скатертини, простирадла. Рушниками з хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей, накривали такими рушниками хліб. 

     Особливо прагнули прикрасити свій будинок на свята – рушники розвішували на стіни, дзеркала, вікна, вішали їх на ікони і на божницю, жінки нарядно одягалися в прикрашені золотом, сріблом, перлами, кольоровими каменями, бісером, скляними намистинками, люстерками одяг. З дитинства (раннього віку) сільські дівчатка під керівництвом матерів і старших сестер займалися рукоділлям для того, щоб приготувати собі придане до весілля. Перед весіллям владнували виставку – щоб показати, яка наречена майстриня та яка вона працьовита. Наречена дарувала рушник судженому і сватам, а також рідні жениха, ним прикрашали гільце, на дівич-вечорі. На рушник ставали під час вінчання в церкві та благословення батьків.

     На масляну, весіллі, при народженні або смерті людини вишиті рушники вважалися священним оберегом. Особливу силу оберігати людей від злих сил, хвороб і стихій приписували звичайному рушнику.

У сільських сім'ях одяг шили з домотканих вовняних і льняних тканин, прикрашали кольоровим ситцем, мережками, вишивкою.

     У наш час вишивка хрестиком набула масового характеру, вишивають не лише жінки, але і чоловіки  - беруть в руки голку і створюють шедеври.

     Вишивки Ірану та Індії відрізняються безліччю рослинних мотивів, зображенням птахів, тварин а також сюжетів з класичної національної літератури. Вишивки Візантії, що відрізнялися красою шиття шовком, золотом та сріблом, різними узорами, зробили значний вплив на розвиток мистецтва вишивки хрестом в багатьох країнах Європи в період середньовіччя. Таким чином з'явилися унікальні орнаменти та техніка вишивки хрестом, індивідуальні для кожної національності.   

Починаємо вишивати!  Що необхідно знати?

Тканина для вишивання

Для вишивання необхідно вибирати світлу тканину (білу, блакитну, жовту) полотняного переплетення, так яка при виконанні багатьох видів швів доводиться лічити нитки та тканині. Можна використовувати льняну тканину, тканину з льону з лавсаном, домоткане полотно або іншу тканину з розрідженою структурою. Дуже зручна тканина для вишивання – канва.

Для зручності вишивки, перед початком роботи потрібно нанести розмітку на канву. Зручніше за все робити розмітку з кроком в 10 клітинок. Наносять розмітку зазвичай спеціальними маркерами. Вони бувають двох видів: змиваються (за допомогою мокрої ганчірки) і зникаючі протягом 24-72 годин. Так само, рукодільниці  роблять розмітку за допомогою ниток - прошивають на канві. Слідкуйте за тим, що б ваша розмітка була спрямована не на малюнок, а на поля (розмітка простим олівцем погано змивається).

Краї виробів обробляються вручну петельним швом або на оверлоці. Ще один спосіб - промазати краї клеєм ПВА, який після закінчення роботи легко змивається. Такі дії допоможуть запобігти осипання країв роботи і зробить її більш охайною.

Якщо вишивка не дуже велика, зручно починати вишивати з середини. Для цього необхідно визначити центр шматка канви і центр схеми, або вишивки. Легко зробити це, склавши канву попалам. На наших схемах центр позначений чорними трикутниками по периметру схеми.

Коли канви досить багато, вишивають з кута. Залежно від того, в який бік лягає хрестик у вишивальниці, починають з лівого або правого нижнього кута. Але обов'язково нижнього, так як при вишивці зверху вниз закривається малюнок.

Заправка нитки в голку

 Начебто проста дія - а як іноді доводиться помучитися! Можна використовувати нітковдивач, але навіть він не завжди рятує ситуацію. При заправці нитки в голку, кінець нитки повинен бути плоским. Змочіть нитку водою і розплющите його.

Якщо потрібно вдіти більшу кількість ниток або вовняну нитку, можна використовувати наступний прийом: відщипнути від вати маленький шматочок, буквально кілька волокон. Накрутити їх на кінець нитки. При цьому утворюється як би продовження тонка нитка, але вже з ватних волокон. Вдягають нитку в голку, а потім приберіть вату з кінчика.

Закріплення нитки на тканині

Якщо вишиваємо в дві нитки: дуже зручний варіант взяти нитку подвійної довжини і скласти її навпіл. Зробити перший стежок і закріпити нитку, пропустивши голку в петлю, яка утворилася при складанні нитки.

Якщо кількість ниток непарне: вколоти голку в переплетення канви, протягнути через 2-3 клітинки. Поверх утворених стібків виконуємо вишивку хрестиком, як би зашиваючи ці стежки.

Якщо вишиваємо в одну нитку: закріплюємо нитку, пропустивши її через одну клітку канви, і зашивши зверху хрестиком.

Шов «хрестик»

Шов «хрестик» являє собою два перехрещених стібка. При його виконанні треба стежити за тим, що б верхній стібок був направлений в одну сторону. Закріпивши нитку, складену вдвічі, виводимо її на лицьову сторону і робимо стібок з лівого нижнього кута в верхній правий. Виконуємо необхідну кількість стібків напівхрестиком. Потім закриваємо напівхрестиком стібком з лівого верхнього в правий нижній кут. З вивороту виходять горизонтальні смужки.

Шов «Хрестик»

При вишивці стежте за тим, що б верхні стібки хрестика мали однаковий нахил. В іншому випадку один і той же колір буде мати різні відтінки. Не робіть довгих протяжок (довше 2 см) - вони можуть провисати або стягувати тканину, просвічується. Слідкуйте за натягуванням нитки - воно повинно бути рівномірним. Після закінчення вишивки або коли закінчується нитка, пропустити хвостик на виворітній стороні через кілька стібків.

Про виворот

Виворіт  повинен бути охайний і повинен бути ідеальним, якщо ви вишиваєте сорочку або рушник. Адже виворіт буде відно. Але якщо ви вишиваєте картину, то немає нічого страшного, якщо на вашому вивороті буде трошки хвостиків і коротенькі, на кілька стібків, переходи.

Звіт  про виконану роботу

вчителя трудового навчання

Індивідуальний план

роботи під час карантину вчителя трудового навчання

Дистанційна освіта

8-А клас

(04.05 – 08.05.2020)

Тема.  Виготовлення чохла для мобільного телефону.

Навіть найдорожчий, останньої моделі смартфон навряд чи можна назвати ексклюзивним. Але зробити його неповторним, не схожим на інші можна за допомогою унікальних аксесуарів. Ідеальне рішення - чохол, здатний уберегти пристрій від пошкоджень і зробити стильним. Виготовлений своїми руками, оригінально задекорувати, він буде помітно відрізнятися від покупних побратимів.

Зовсім не обов'язково використовувати дорогі матеріали. Вибір необмежений: тканина, папір, шкіра, пластик, силікон. Розсипалося намисто, бісер, старий кулон все це підійде для оформлення вашого виробу.

Покрокові  відео уроки рукоділля допоможуть самостійно зробити чохол для телефону або смартфона певної форми, стилю і кольору. Всі дії виконуються своїми руками і в домашніх умовах.

Практична робота: Виготовлення чохла для мобільного телефону.

Вам знадобиться: фетр будь-яких кольорів, голка, нитка, клейовий пістолет, ножиці, лінійка, простий олівець.

1.     Візьміть телефон, покладіть його на фетр і обведіть телефон, відступаючи від краю сантиметр. Зробіть таких дві заготовки.

2.     Зшийте заготовки зовнішнім швом між собою.

3.     Виріжте з фетру маленькі повітряні кульки і будиночок.

4.      Приклейте будиночок внизу.

5.      Вишийте пунктиром мотузки для кульок.

6.     Приклейте кульки шарами. Дочекайтеся повного висихання і користуйтеся чохлом.

Рекомендую до перегляду відео майстер-клас!

https://www.youtube.com/watch?time_continue=2&v=P3sOPW8JPZk&feature=emb_logo

Дистанційна освіта

7-А, 7-Б клас

(04.05 – 08.05.2020)

Тема. Ремонт одягу.

Що робити, якщо раптово порвалася дорога куртка або розійшлася блискавка? Після вечірки виявилася дірка на модній сукні або штанах? Улюблена блузка або светр виявилися великі по закінченні декількох років і навпаки? У цих та багатьох інших випадках варіантів всього два – придбати рівноцінне вбрання на заміну або відремонтувати.

Купівля нового одягу – задоволення дороге. Далеко не кожному, на жаль, по кишені робити часті покупки одягу. Головна перевага ремонту у відносно низьких фінансових витратах. За статистикою, у 8 з 10 випадків речі піддаються повному відновленню без видимих і функціональних слідів ремонту. Особливо, якщо справа стосується коригування розміру, фасону, підшивки роздертих фрагментів, заміни блискавок, пришивання ґудзиків та іншої швейної фурнітури.

Багато господинь вважають за краще виконувати дрібний ремонт речей у себе вдома, самостійно.

Розберемо   перелік найбільш поширених робіт, які не вимагають професійної участі та доступні середньостатистичній господині вдома.

Дрібний ремонт речей своїми руками

Пришивання ґудзиків.

Найпростіша робота, яка не вимагає особливих навичок. Досить навчитися поводитися з голкою і ниткою, а також уважно намітити місця пришивання ґудзиків. Вони повинні в точності збігатися з попередніми, тому що будь-яке відхилення призведе до появи неприємних складок на одязі при застібанні.

Штопання.

Якщо виник не просто невеликий прорив, а справжня діра, то її слід заштопати або заштукувати. Якщо її просто зашити – буде  занадто помітно.

Штукування  і штопання – це, по суті, один і той же процес, з тією лише різницею, що штопають в'язані речі, попередньо поклавши їх на що-небудь випукле. Штопати можна вручну або на швейній машинці зі спеціальним пристосуванням. Основна вимога – підібрати нитки, відповідного діаметру, окрасу і якості ремонтованої тканини. Техніка штопання доволі проста.

Здійснюється штопання (або штукування) наступним чином:

1.   Натягніть тканину лицьовою стороною до себе.

2.   Підберіть нитки, які повністю нагадують нитки тканини, з якої виготовлена річ.

3.   Кожен стібок зачіпляє міцну частину матерії і ведеться до протилежної сторони, там робиться мізерний стібок, потім наступним стібком голка повертається на попередню сторону.

4.   Спочатку вся площа штопається в одному напрямку, потім - в перпендикулярному до нього. При цьому стежки ведуться хвилями: голка йде поверх однієї нитки, потім проходить під другою, потім йде поверх третьої і так далі. Створюється своєрідна решітка з ниток.

При вдалому підборі ниток і охайній  роботі заштопана ділянка майже не видима, принаймні в очі не впадає.

Накладання  латок.

Як нитки при штопанні, так і латки повинні бути з аналогічної тканини. Або максимально схожі за якістю і фактурою.

Коли краї дірки на виробі рвані і криві, доцільно накласти латку. Для цього краї прориву зрізуються таким чином, щоб вони нагадували чітку геометричну фігуру: коло, ромб, квадрат або силует якоїсь тварини, будівлі та ін.. Клаптик для латки рекомендують зазвичай підбирати під колір тканини, краще - з таким же малюнком. Попередньо його необхідно випрати, відпрасувати щоб він не змінив форму і не з’явилися «зморшки» після того, як він буде пришитий до виробу.

Послідовність накладання латки:

1.  Клаптик прикладають до виворітного боку виробу, що ремонтується, лицьовою стороною, таким чином, щоб малюнок або  нитки основи збіглися.

2. Латку необхідно прикріпити до виробу тимчасовими (зметувальними) стібками.

3. Підігнути  краї латки, пришити її (використовуємо потайні стібки).

4. Підігнути краї пошкодженої ділянки виробу (дірки) всередину і закріпити їх з латкою. Для цього також слід використовувати потайні стібки.

5. Видалити тимчасові стібки і пропрасувати латку праскою.

На жаль, навіть якщо дуже постаратися, латка зазвичай залишається помітною в більшій чи меншій мірі.

Втім, з цієї ситуації є неординарний вихід - накласти латку контрастного кольору. У цьому випадку все буде виглядати так, як ніби вона прикрашає виріб, а не намагається заховати дірку.