Дистанційна освіта

7-А,7-Б клас

(25.05-29.05.2020)

Продовжуємо з вами виготовляти м’які іграшки своїми руками і на черзі у нас виготовлення чудового мішки-«Мімімішки», який прикрасить ваш дім та  підніме ваш настрій.

Які матеріали та інструменти необхідні

для виготовлення іграшки?

Матеріали: фліс для ведмедика, тонка бавовняна тканина для светрика, фетр для аплікації - мордочки, наповнювач, папір для викрійки. Інструменти - ножиці, голки, нитки, швейна машина, крейда для малювання на тканині.

Виготовлення викрійки та розкрій виробу

Ведмедик складається з таких деталей: голова, тулуб, вушка, ніжки та передні лапки. Їх можна намалювати на папері у відповідності до необхідних вам розмірів. 

Переносимо викрійку на тканину.

Деталі, які необхідно вирізати.

Розкладаємо паперові викрійки на тканині (зі зворотнього боку), обводимо (голова,тулуб, светрик - по 2 деталі, нижні та верхні лапки та вушка - по 4 деталі), вирізаємо, залишаючи припуски на шви - по 0,5 см. З лицьового боку на парних деталях відзначаємо, де елементи будуть поєднуватись між собою (на голові - де будуть пришиті вушка, де буде з'єднання з тулубом, на тулубі - де будуть приєднуватись лапки).

Акуратно вирізаємо всі деталі.

Светрик теж вирізається з припусками  - для вільного облягання черевця ведмедика.

Деталі вирізані.

Оформлення мордочки

Найкраще для оформлення мордочки підходить фетр. Але можна використати і іншу тканину контрастних кольорів. Носик, очі, брови вирізаємо і пришиваємо на мордочку ПЕРЕД тим, як з'єднувати дві деталі голови.

Починаємо шити ведмедика

Роботу можна виконувати вручну, але краще - на машинці.

Якщо ви не можете виконати аплікацію, можна використати ґудзики (не рекомендується, якщо іграшка призначена для дітей до трьох років!) або готові елементи декору.

Виготовлення вушок та передніх лапок

Ці чотири деталі ми виготовляємо окремо. Вушка з'єднуємо, вивертаємо, а потім з лицьового боку прошиваємо ще раз на відстані 2-2,5 см від краю. Набиваємо невеликою кількістю холофайберу порожні частинки вушок, залишаючи пласкою серединку. 

Деталі передніх лапок зшиваємо лицьовою стороною всередину, залишаючи отвір для набивання з того боку лапки, яка буде прилягати до тулуба ведмедика. Вивертаємо, набиваємо деталі, потайним швом зашиваємо отвори.

З'єднання тулуба, нижніх лапок та вушок

Це - найскладніший етап.

До тулубу прикладаємо деталі светрика - з лицьового боку лицьовою стороною!

З'єднуємо попарно деталі голови з деталями тулубу - зшиваємо в місці, де у ведмедика "шийка" - лицьовою стороною деталей до лицьових.

Тепер треба скласти дві деталі голови+тулуб+светрик лицьовими сторонами всередину, не забувши про вушка! Для цього знадобляться мітки, які ми нанесли для позначення місць кожної деталі. 

Задні лапки треба зістрочити попарно лицьовою стороною всередину, залишивши з боків (які дивляться один на одний) невеличкий отвір для набивання (набивати будемо ПІСЛЯ з'єднання з тулубом і вивертання!)

Лапки вивернути, вкласти всередину між деталей тулуба+светрик+голови, які ми склали теж лицьовою стороною всередину. З'єднуємо, перевіряємо правильність та прокладаємо шви на машинці. На ГОЛОВІ залишаємо отвір для вивертання та набивання - приблизно 6-7 см.

Після вивертання набиваємо тіло+светрик+голову, потайним швом закриваємо отвір. 

Останній штрих - лапки

Нижні лапки набиваємо наповнювачем, зашиваємо отвори потайними швами.

Передні лапки пришиваємо до тулуба.

Дистанційна освіта

Трудове навчання

7-А, 7-Б клас

(18.05 – 22.05.2020)

Тема. Виготовлення м’яких іграшок своїми руками.

 Напевно, неможливо знайти людину, яка була б байдужою до м'якій іграшці, зробленою своїми руками з натуральної тканини. Для дітей така іграшка, зроблена руками з любов'ю, буде найціннішою річчю і кращим другом, а для дорослих вона може стати унікальним сувеніром або подарунком, який запам'ятається надовго.

ТКАНИНИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ШИТТЯ М'ЯКИХ ІГРАШОК

·                     трикотаж  - легко тягнеться.

·                     штучне хутро з ворсом різної довжини   - підходить для створення подушок у формі звіряток.

·                     шовк   - досить примхливий матеріал, але він незамінний в пошитті та оздобленні суконь для ляльок.

·                     бавовна   - відрізняється різноманіттям кольорів.

·                     вовна   - щільна, ворсиста матерія.

·                     оксамит і велюр   - наявність невеликого ворсу дозволяє зшити м'які іграшки – звірятка, імітуючи їх шерсть.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ М'ЯКОЇ ІГРАШКИ

1.                 Підберіть матеріали і підготуйте їх до роботи. Тканина необхідно випрати, випрасувати, відпарити зім'яті місця.

2.                 Розкроїте всі необхідні деталі.

3.                 Навертає тканину за наміченим контуру.

4.                 Прошийте всі частини деталей по намітки.

5.                 Наповніть середину іграшки, використовуйте вату, синтепон, поролон.

6.                 Зберіть усі частини м’якої іграшки і прошийте їх разом.

7.                 Завершальні процеси в оформленні загального вигляду іграшки.

На цьому занятті я розповім про те, як виготовити просту м'яку іграшку зі звичайної тканини своїми руками, процес створення якої не вимагає величезних зусиль і не займе багато часу. Залучення до цієї роботи допоможе вам з великим задоволенням і користю провести час, в результаті чого ви отримаєте прекрасну м'яку іграшку - черепаху.

Отже, для виготовлення такої іграшки нам необхідно приготувати:

·                     невеликі відрізи тканини з бавовни або бязі відповідного забарвлення (наприклад, зелена - для голови і лап, коричнева - для панцира);

·                     викрійки з паперу;

·                     будь-який наповнювач (поролон, синтепон або звичайна вата);

·                     намистини або невеликі гудзики для очей;

·                     швейна голка, нитки, шпильки і ножиці.

Також прихопіть відповідно творчий настрій, який допоможе вам у створенні цієї оригінальної іграшки.

Порядок виконання роботи:

·                     Для початку потрібно зробити викрійки деталей майбутньої м'якої іграшки на кальці або звичайному папері:

·                     дві деталі голови черепахи,

·                     дві деталі хвоста,

·                     дві деталі панцира діаметром близько тридцяти сантиметрів (нижня деталь панцира повинна бути трошки менше верхньої),

·                     вісім деталей лап (по дві на кожну з чотирьох).

·                     Переносимо всі деталі викрійки на підготовлену тканину: для цього приколюємо за допомогою шпильок викрійки деталей до матеріалу, обводимо і вирізаємо.

·                     Щоб панцир черепахи вийшов трохи опуклим, на верхній деталі панцира, вирізаної з тканини, робимо чотири виточки, як показано на фото.

·                     Потім зшиваємо деталі лап і голови черепахи, які не дуже туго набиваємо наповнювачем, а також зшиваємо деталі хвоста (хвіст набивати синтепоном не потрібно).

·                     Далі зшиваємо деталі панцира (верхню і нижню), залишивши отвори для набивання і пришивання голови, лап і хвоста м'якої іграшки.

·                     Вручну, використовуючи потайний шов, вшивають всі деталі в певних місцях по колу панцира так, щоб порожнини голови і лап з'єдналися з порожниною панцира черепахи.

·                     Після повної набивання панцира необхідно вшити хвіст черепахи і зашити отвір, використовуючи потайний шов.

·                     Заключним етапом нашого майстер-класу є пришивання чорних намистин або гудзиків (очей) в певних місцях голови черепахи.

Робота закінчена, і чудова м'яка іграшка, зроблена своїми руками, готова! Для її виготовлення ми використовували матеріали, які можна знайти в кожному будинку.

Така черепаха може служити не тільки улюбленою іграшкою: її можна використовувати в якості подушечки, в обнімку з якою  із задоволенням і швидко буде засипати.

За допомогою вищеописаного процесу можна зробити і інші прості м'які іграшки з тканини, які ми з вами розглянемо на наступних заняттях.

Дистанційна освіта

7 клас

(12.05 – 15.05.2020)

Тема. Оздоблення виробів із тканини вишивкою у техніці «хрестик».

Історія вишивки

     Вишивка хрестиком - один з найпопулярніших видів рукоділля,  мистецтво бере своє коріння з епохи первісної культури, коли люди використовували стьобання кам'яними голками при шитті одягу з шкур тварин. Спочатку матеріалами для вишивки були шкіра тварин, жили, волосся, волокна конопель чи вовни.

     Оригінальних вишивок, що датуються раніше ХII століття, майже не залишилося. Але зображення одягу і предметів інтер'єру свідчать про те, що вишивка з'явилася набагато раніше. У різних країнах узори відрізнялися як стилем так і кольором.

     Одяг прикрашався вишивкою в тих місцях, де вона стикалася з тілом – комір, рукава, поділ. Також прикрашалися вишивкою рушники, скатертини, простирадла. Рушниками з хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей, накривали такими рушниками хліб. 

     Особливо прагнули прикрасити свій будинок на свята – рушники розвішували на стіни, дзеркала, вікна, вішали їх на ікони і на божницю, жінки нарядно одягалися в прикрашені золотом, сріблом, перлами, кольоровими каменями, бісером, скляними намистинками, люстерками одяг. З дитинства (раннього віку) сільські дівчатка під керівництвом матерів і старших сестер займалися рукоділлям для того, щоб приготувати собі придане до весілля. Перед весіллям владнували виставку – щоб показати, яка наречена майстриня та яка вона працьовита. Наречена дарувала рушник судженому і сватам, а також рідні жениха, ним прикрашали гільце, на дівич-вечорі. На рушник ставали під час вінчання в церкві та благословення батьків.

     На масляну, весіллі, при народженні або смерті людини вишиті рушники вважалися священним оберегом. Особливу силу оберігати людей від злих сил, хвороб і стихій приписували звичайному рушнику.

У сільських сім'ях одяг шили з домотканих вовняних і льняних тканин, прикрашали кольоровим ситцем, мережками, вишивкою.

     У наш час вишивка хрестиком набула масового характеру, вишивають не лише жінки, але і чоловіки  - беруть в руки голку і створюють шедеври.

     Вишивки Ірану та Індії відрізняються безліччю рослинних мотивів, зображенням птахів, тварин а також сюжетів з класичної національної літератури. Вишивки Візантії, що відрізнялися красою шиття шовком, золотом та сріблом, різними узорами, зробили значний вплив на розвиток мистецтва вишивки хрестом в багатьох країнах Європи в період середньовіччя. Таким чином з'явилися унікальні орнаменти та техніка вишивки хрестом, індивідуальні для кожної національності.   

Починаємо вишивати!  Що необхідно знати?

Тканина для вишивання

Для вишивання необхідно вибирати світлу тканину (білу, блакитну, жовту) полотняного переплетення, так яка при виконанні багатьох видів швів доводиться лічити нитки та тканині. Можна використовувати льняну тканину, тканину з льону з лавсаном, домоткане полотно або іншу тканину з розрідженою структурою. Дуже зручна тканина для вишивання – канва.

Для зручності вишивки, перед початком роботи потрібно нанести розмітку на канву. Зручніше за все робити розмітку з кроком в 10 клітинок. Наносять розмітку зазвичай спеціальними маркерами. Вони бувають двох видів: змиваються (за допомогою мокрої ганчірки) і зникаючі протягом 24-72 годин. Так само, рукодільниці  роблять розмітку за допомогою ниток - прошивають на канві. Слідкуйте за тим, що б ваша розмітка була спрямована не на малюнок, а на поля (розмітка простим олівцем погано змивається).

Краї виробів обробляються вручну петельним швом або на оверлоці. Ще один спосіб - промазати краї клеєм ПВА, який після закінчення роботи легко змивається. Такі дії допоможуть запобігти осипання країв роботи і зробить її більш охайною.

Якщо вишивка не дуже велика, зручно починати вишивати з середини. Для цього необхідно визначити центр шматка канви і центр схеми, або вишивки. Легко зробити це, склавши канву попалам. На наших схемах центр позначений чорними трикутниками по периметру схеми.

Коли канви досить багато, вишивають з кута. Залежно від того, в який бік лягає хрестик у вишивальниці, починають з лівого або правого нижнього кута. Але обов'язково нижнього, так як при вишивці зверху вниз закривається малюнок.

Заправка нитки в голку

 Начебто проста дія - а як іноді доводиться помучитися! Можна використовувати нітковдивач, але навіть він не завжди рятує ситуацію. При заправці нитки в голку, кінець нитки повинен бути плоским. Змочіть нитку водою і розплющите його.

Якщо потрібно вдіти більшу кількість ниток або вовняну нитку, можна використовувати наступний прийом: відщипнути від вати маленький шматочок, буквально кілька волокон. Накрутити їх на кінець нитки. При цьому утворюється як би продовження тонка нитка, але вже з ватних волокон. Вдягають нитку в голку, а потім приберіть вату з кінчика.

Закріплення нитки на тканині

Якщо вишиваємо в дві нитки: дуже зручний варіант взяти нитку подвійної довжини і скласти її навпіл. Зробити перший стежок і закріпити нитку, пропустивши голку в петлю, яка утворилася при складанні нитки.

Якщо кількість ниток непарне: вколоти голку в переплетення канви, протягнути через 2-3 клітинки. Поверх утворених стібків виконуємо вишивку хрестиком, як би зашиваючи ці стежки.

Якщо вишиваємо в одну нитку: закріплюємо нитку, пропустивши її через одну клітку канви, і зашивши зверху хрестиком.

Шов «хрестик»

Шов «хрестик» являє собою два перехрещених стібка. При його виконанні треба стежити за тим, що б верхній стібок був направлений в одну сторону. Закріпивши нитку, складену вдвічі, виводимо її на лицьову сторону і робимо стібок з лівого нижнього кута в верхній правий. Виконуємо необхідну кількість стібків напівхрестиком. Потім закриваємо напівхрестиком стібком з лівого верхнього в правий нижній кут. З вивороту виходять горизонтальні смужки.

Шов «Хрестик»

При вишивці стежте за тим, що б верхні стібки хрестика мали однаковий нахил. В іншому випадку один і той же колір буде мати різні відтінки. Не робіть довгих протяжок (довше 2 см) - вони можуть провисати або стягувати тканину, просвічується. Слідкуйте за натягуванням нитки - воно повинно бути рівномірним. Після закінчення вишивки або коли закінчується нитка, пропустити хвостик на виворітній стороні через кілька стібків.

Про виворот

Виворіт  повинен бути охайний і повинен бути ідеальним, якщо ви вишиваєте сорочку або рушник. Адже виворіт буде відно. Але якщо ви вишиваєте картину, то немає нічого страшного, якщо на вашому вивороті буде трошки хвостиків і коротенькі, на кілька стібків, переходи.

Дистанційна освіта

7-А, 7-Б клас

(04.05 – 08.05.2020)

Тема. Ремонт одягу.

Що робити, якщо раптово порвалася дорога куртка або розійшлася блискавка? Після вечірки виявилася дірка на модній сукні або штанах? Улюблена блузка або светр виявилися великі по закінченні декількох років і навпаки? У цих та багатьох інших випадках варіантів всього два – придбати рівноцінне вбрання на заміну або відремонтувати.

Купівля нового одягу – задоволення дороге. Далеко не кожному, на жаль, по кишені робити часті покупки одягу. Головна перевага ремонту у відносно низьких фінансових витратах. За статистикою, у 8 з 10 випадків речі піддаються повному відновленню без видимих і функціональних слідів ремонту. Особливо, якщо справа стосується коригування розміру, фасону, підшивки роздертих фрагментів, заміни блискавок, пришивання ґудзиків та іншої швейної фурнітури.

Багато господинь вважають за краще виконувати дрібний ремонт речей у себе вдома, самостійно.

Розберемо   перелік найбільш поширених робіт, які не вимагають професійної участі та доступні середньостатистичній господині вдома.

Дрібний ремонт речей своїми руками

Пришивання ґудзиків.

Найпростіша робота, яка не вимагає особливих навичок. Досить навчитися поводитися з голкою і ниткою, а також уважно намітити місця пришивання ґудзиків. Вони повинні в точності збігатися з попередніми, тому що будь-яке відхилення призведе до появи неприємних складок на одязі при застібанні.

Штопання.

Якщо виник не просто невеликий прорив, а справжня діра, то її слід заштопати або заштукувати. Якщо її просто зашити – буде  занадто помітно.

Штукування  і штопання – це, по суті, один і той же процес, з тією лише різницею, що штопають в'язані речі, попередньо поклавши їх на що-небудь випукле. Штопати можна вручну або на швейній машинці зі спеціальним пристосуванням. Основна вимога – підібрати нитки, відповідного діаметру, окрасу і якості ремонтованої тканини. Техніка штопання доволі проста.

Здійснюється штопання (або штукування) наступним чином:

1.   Натягніть тканину лицьовою стороною до себе.

2.   Підберіть нитки, які повністю нагадують нитки тканини, з якої виготовлена річ.

3.   Кожен стібок зачіпляє міцну частину матерії і ведеться до протилежної сторони, там робиться мізерний стібок, потім наступним стібком голка повертається на попередню сторону.

4.   Спочатку вся площа штопається в одному напрямку, потім - в перпендикулярному до нього. При цьому стежки ведуться хвилями: голка йде поверх однієї нитки, потім проходить під другою, потім йде поверх третьої і так далі. Створюється своєрідна решітка з ниток.

При вдалому підборі ниток і охайній  роботі заштопана ділянка майже не видима, принаймні в очі не впадає.

Накладання  латок.

Як нитки при штопанні, так і латки повинні бути з аналогічної тканини. Або максимально схожі за якістю і фактурою.

Коли краї дірки на виробі рвані і криві, доцільно накласти латку. Для цього краї прориву зрізуються таким чином, щоб вони нагадували чітку геометричну фігуру: коло, ромб, квадрат або силует якоїсь тварини, будівлі та ін.. Клаптик для латки рекомендують зазвичай підбирати під колір тканини, краще - з таким же малюнком. Попередньо його необхідно випрати, відпрасувати щоб він не змінив форму і не з’явилися «зморшки» після того, як він буде пришитий до виробу.

Послідовність накладання латки:

1.  Клаптик прикладають до виворітного боку виробу, що ремонтується, лицьовою стороною, таким чином, щоб малюнок або  нитки основи збіглися.

2. Латку необхідно прикріпити до виробу тимчасовими (зметувальними) стібками.

3. Підігнути  краї латки, пришити її (використовуємо потайні стібки).

4. Підігнути краї пошкодженої ділянки виробу (дірки) всередину і закріпити їх з латкою. Для цього також слід використовувати потайні стібки.

5. Видалити тимчасові стібки і пропрасувати латку праскою.

На жаль, навіть якщо дуже постаратися, латка зазвичай залишається помітною в більшій чи меншій мірі.

Втім, з цієї ситуації є неординарний вихід - накласти латку контрастного кольору. У цьому випадку все буде виглядати так, як ніби вона прикрашає виріб, а не намагається заховати дірку.

Дистанційна освіта

7-А, 7-Б клас

                                           (27.04 – 30.04.2020)

Тема. Виготовлення еко-торбинок для харчових продуктів.

Поліетиленові пакети давно стали частиною нашою звичайного життя. В них упакована більшість продуктів, які ми щодня купуємо у супермаркетах. Саме у них нам дбайливо запакують овочі та фрукти на ринку. Хліб у пакетах, крупи в пакетах, м’ясо у пакетах, одяг у пакетах. Пакетики всюди.

Ми не звертаємо увагу на те, як накопичуємо пакети, а потім викидаємо у сміття. Багато хто бачив фото, де пташки тримають пакети у клювах або ж зі шлунком кита, в якому безліч саме пакетиків.

Говорити про загальний стан екології тут зайве, але кожен із нас може зробити маленький крок до збереження планети хоча би трішки чистішою. Адже від цього залежить і наше здоров’я. У багатьох країнах світу для пакування продуктів використовують паперові пакети. Проте, мабуть, найпростіший варіант – це торбинки з тканини.

Ви  можете пошити торбинки із одягу, який не носите або шматочків зайвої тканини. Такі торбинки ідеально підходять для різного роду овочів, фруктів, круп, печива, цукерок та зелені.

Час до роботи!