Трудове
навчання
Клас
8-А
(10.04
– 17.04.2020)
Тема. Технологія виготовлення спідниці
з клинів.
Розкроювання —
один з найважливіших процесів виготовлення одягу. Він поділяється на два етапи:
підготовка до розкрою і саме розкроювання.
До підготовчих робіт
належать підготовка тканини та викрійки до розкрою.
Ви вже знаєте,
що тканини, виготовлені з натуральних волокон, мають здатність зменшуватись за
розміром після прання (зсідатися, збігатися). Ця властивість залежить від
волокнистого складу та способу обробки волокна, ниток і самої тканини в процесі
ткання.
Складно
передбачити, як поведе себе тканина під час експлуатації виробу, тому перед
розкроєм її декатирують.
Найпростіший спосіб декатирування складається з таких операцій:
1) зволоження
тканини;
2) сушіння, під
час якого тканина збігається;
3) легке
прасування.
При такому
способі декатирування щільні тканини зволожують і залишають у вільному стані
або складають «книжкою», а легкі тканини зволожують і загортають у простирадло
на кілька годин. Потім тканину розстеляють на столі, покритому сукном, і
прасують добре нагрітою праскою в напрямку нитки основи з виворітного боку. Під
час такої обробки тканина трохи зсідається.
Декатирувати
необхідно льняні, шовкові, вовняні, віскозні та штапельні* полотна. Під час
прасування потрібно уважно роздивитися поверхню тканини, щоб не було дефектів:
плям, розривів, недоліків фарбування. При виявленні дефектів їх позначають на
виворітному боці крейдою або прошивають по колу кольоровими нитками.
Перед розкроєм
необхідно визначити лицьовий та виворітний боки тканини, урахувати нитку основи
та нитку піткання, ширину та довжину тканини. Ви вже знаєте, як це робити.
Пригадайте
ознаки, за якими визначають напрямок ниток основи та піткання в тканині, за
таблицею.
Визначення
напрямку ниток основи та піткання
Ознаки нитки
основи
|
Ознаки нитки
піткання
|
• Нитка
завжди проходить уздовж пруга
• Тканина
вздовж нитки основи менше розтягується
• При різкому
розтягуванні чутно дзвінкий сплеск
|
• Нитка
направлена впоперек пруга
• Тканина
розтягується краще
• При різкому
розтягуванні чутно глухий сплеск
|
При підготовці тканини до розкрою
необхідно також ураховувати характер малюнка (якщо він є). На багатьох тканинах
малюнок (узор) розташовується в певному напрямку. Малюнок може бути односпрямованим
(мал.а) — направленим в один бік, або різноспрямованим (мал.б) — направленим у
різні боки.
Якщо малюнок односпрямований, то
при розкрої всі деталі паперової викрійки слід обов’язково розміщувати в одному
напрямку з урахуванням малюнка, щоб він не був перевернутим.
Деталі викрійки
можуть бути розміщені не тільки вздовж тканини, а й упоперек та в косому
напрямку. Це залежить від фасону спідниці, але смуги мають сходитись під
однаковим кутом.
Розташування клітинок та смуг на деталях
спідниці: а, б — правильне; в, г — неправильне
У виробах з
оксамиту*, плюшу*, велюру*, вельвету* всі деталі викроюють в одному напрямку,
краще, якщо ворс буде спрямований угору. Завдяки цьому колір тканини виглядає
більш глибоким та насиченим.
Тканина не
завжди має рівні краї, тому за необхідності зрізи рівняють. Для цього тканину
складають лицем до лиця навпіл так, щоб згин співпадав з напрямком нитки
основи, а також співпадали пруги.
Можна
скористатись великим прямокутним трикутником, який одним катетом прикласти до
згину або до пруга, а уздовж другого провести рівну лінію, яку продовжити по
всій ширині тканини, а потім відрізати нерівний край.
Контрольні запитання.
1. Що таке декатирування і
чому необхідно його виконувати?
2. Як визначити напрямок ниток основи та піткання в
тканині?
Завдання.
1.Підготувати
тканину до розкроювання.
Розкроювання виробу
Тканину
для розкроювання можна розкладати на столі кількома способами. Той чи інший
спосіб обирають залежно від фасону виробу, ширини тканини, кількості деталей,
які кроять. Основними є способи «у згин» та «у розгортку».
Розкладання викрійки на
тканині «у згин»
Спосіб 1
Тканину
складають удвоє лицьовими боками в середину по довжині так, щоб співпадали
пруги, а згин проходив уздовж нитки основи. Спідниці
з клинів та одношовні конічні спідниці можна розкроювати в цей спосіб.
Спосіб 2
Тканину
складають удвоє лицьовими боками в середину по довжині так, щоб ширина
верхнього шару тканини відповідала ширині деталей з урахуванням припусків на
шви. При такому способі пруги тканини не співпадають, а вільне місце
використовується для розкроювання дрібних деталей, наприклад пояса в повну
довжину.
Розкладання викрійки на
тканині «в розгортку»
При
такому способі тканину розкладають на столі по всій ширині. Так розкроюють
кльошові спідниці «сонце», у яких за моделлю велика довжина, або асиметричні
спідниці.
При розкрої необхідно дотримуватись таких правил:
•
Тканину настилати так, щоб не було заломів та перекосів.
•
Розкроювати краще на великому столі. Якщо тканина гладка й ковзається, то її
краще настилати на цупку тканину, а краї сколоти між собою шпильками.
•
Викрійки розкладати на виворітному боці тканини, ураховуючи напрямок ниток
основи, малюнка та ворсу тканини.
•
Спочатку розмістити великі деталі, потім дрібні розташовуючи їх на тканині
економно та оминаючи місця з ткацькими дефектами. Часто пояс розкроюють перед
його обробкою.
Розкладка шестишовної
спідниці на тканині:
•
Викрійки прикріпити до тканини шпильками в напрямку від себе. Слідкувати, щоб
тканина не зсувалася під час розкроювання.
•
Перевірити правильність розкладання та наявність усіх деталей.
•
Контур деталей обвести тонкою лінією, користуючись спеціальною крейдою, олівцем
або спеціальним маркером. Можна також скористатись висушеним тонким милом.
•
Ураховувати припуски на обробку зрізів. Величина припусків залежить від
волокнистого складу, щільності переплетення, обсипальності тканини. Якщо
тканина має високу обсипальність, то розмір припусків на обробку швів
збільшується. Припуски на бокові шви спідниці можуть бути від 2 до 3 см. По
лінії талії припуски можуть бути 0,7-1,5 см, по лінії низу — 1-4 см.
•
Припуски наносять на тканину за допомогою лінійки або спеціальних шаблонів
заданої ширини. Шаблони можна самостійно виготовити з картону. Припуски, так
само як і лінії контуру, креслять тонкими лініями. Товсті лінії контурів та
припусків на шви в подальшому можуть впливати на розмір спідниці — вона може
бути замалою або завеликою.
•
Лінії припусків на шви обводяться паралельно лініям викрійки.
Після
того як деталі викрійок приколоті, обведені та перевірена правильність їх
розкладання, можна приступати до розкрою.
Вирізають деталі швейного виробу ножицями для тканини
точно по лініях припусків на шви. При розкроюванні не можна крутити тканину на
столі, а потрібно ходити навколо нього. Тому кроїти краще стоячи, щоб бачити
всі деталі та слідкувати за тим, щоб не змістилася тканина. Ножиці тримають
так, щоб довге лезо рухалось не відриваючись від столу. Ріжуть ножицями плавно
довгими відрізками. Після розкрою окремо складають великі викроєні деталі, а
окремо малі та дрібні, щоб вони не губилися.
Завдання.
1.
Розкроїти виріб.
Пошиття спідниці
Пошиття
спідниці складається з поетапного виконання ручних і машинних робіт, ВТО та
здійснюється в такій послідовності:
1.
Підготовка деталей крою до обробки: позначення на деталях спідниці лінії
середини та перенесення лінії обведення викрійки на другий бік тканини.
2
Підготовка виробу до першого примірювання: зметування деталей крою у виріб.
3.
Проведення першого примірювання: одягання спідниці та уточнення положення
вертикальних ліній на фігурі, облягання спідниці, довжини виробу.
4.
Внесення змін після примірювання.
5.
Обробка виробу після першого примірювання:
1)
обробка швів;
2)
обробка застібки;
3)
обробка та пришивання пояса.
6.
Проведення другого примірювання: одягання спідниці та уточнення довжини виробу.
7.
Обробка нижнього зрізу спідниці.
8.
Оздоблення та остаточна обробка виробу.
9.
Перевірка якості виробу.
Загальні відомості про перше примірювання
На
перший погляд може здатися незрозумілим: навіщо потрібне примірювання, коли з
фігури знято розмірні ознаки і за ними зроблено кресленик. Як ви вже знаєте,
кресленик роблять на площині, а виготовлений за ним одяг призначений для фігури
певної форми та об’єму. Під час зметування виробу також можуть виникнути
похибки.
Проведення
примірювання вимагає від виконавця великої уваги та ретельності. Якщо викрійка
виготовлена за точно знятими мірками з урахуванням особливостей фігури і виріб
був правильно зметаний, то під час примірювання виправлення будуть незначні.
Правила безпечної праці при
виконанні ручних швейних робіт:
1.
Перед початком роботи підготувати робоче місце: обладнати необхідними
інструментами та матеріалом.
2.
Голки і шпильки тримати у спеціальних коробках або в гольнику.
3.
Не класти ножиці на тканину, стежити, щоб вони лежали праворуч із зімкненими
лезами, спрямованими від працівника.
4.
Користуватися наперстком, щоб не поколоти палець голкою при проколюванні
тканини.
5.
Перед роботою та після неї перелічувати голки і шпильки. Не користуватися
тупими та іржавими інструментами (ножиці, голки, шпильки).
6.
У жодному разі не можна брати голку до рота, заколювати голку у власний одяг,
або залишати її у виробі.
7.
Не використовувати голку замість шпильки або розпорювача.
8.
Якщо голка зламалась, її уламки покласти у спеціальну коробку.
9.
Передавати голку тільки разом із заправленою ниткою.
10.
Не брати нитку довшу, ніж 80-90 см.
11.
Нитку відрізати ножицями, а не відкушувати її.
12.
Перед прасуванням перевірити справність праски, шнура та штепсельної вилки.
13.
Праску ставити на спеціальну підставку.
14.
При прасуванні стояти на гумовому килимку.
15.
Не відволікатись під час роботи і не відволікати інших.
16.
Після закінчення роботи вимкнути праску та прибрати робоче місце.
Підготовка деталей крою до обробки
Підготовка
деталей крою до обробки дозволяє точніше та якісніше виконати операції з
пошиття.
Деталі
крою готують до обробки в такій послідовності:
1.
Перевірити наявність та правильність розкрою всіх деталей крою (напрямок нитки
основи, малюнка, ворсу, відсутність дефектів на деталях).
2.
По лініях середини переднього та заднього полотнищ прокласти прямі стібки. Вони
необхідні для позначення лінії середини суцільного полотнища симетричних
деталей. Стібки виконуються на розгорнутому полотнищі швом «уперед голкою»
нитками контрастного кольору. Довжина стібків — 1-2 см, відстань між ними —
0,5-0,7 см.
Підготовка виробу до першого примірювання
Одним
з важливих етапів у пошитті спідниці є проведення примірювання. Його роблять до
виконання машинних робіт. Не можна одразу шити спідницю на готовність, навіть
якщо ви впевнені в правильності виготовлення викрійки. Властивості різних
тканин впливають на загальний вигляд виробу.
Значно
легше внести зміни у виріб, якщо деталі крою з’єднані тимчасовими стібками.
Крім того, деякі тканини мають властивість залишати отвори від проколів голки —
прорубність, тому краще не нехтувати підготовкою виробу до першого примірювання
з використанням ручних стібків.
Щоб
підготувати спідницю до примірювання, виконують тимчасове з’єднання основних
деталей ручними стібками.
Проведення першого примірювання
Примірювання спідниці, як і будь-якого іншого швейного
виробу, дуже важливий процес, оскільки хочеться, щоб виріб сидів на фігурі
ідеально. Мета примірювання — своєчасно усунути недоліки, які могли виникнути
під час розкроювання та зметування.
У ході примірювання уточнюють фасон виробу, його
відповідність типу фігури та намагаються досягти ідеальної посадки й балансу.
Зазвичай проводять два примірювання. Під час першого уточнюють посадку виробу
на фігурі, під час другого — загальний вигляд та довжину виробу.
Завданням першого примірювання є виправлення виявлених
неточностей (спідниця завелика або замала по лінії талії чи стегон, порушений
баланс виробу).
Баланс (від фр. balance — ваги) — рівновага,
співвідношення взаємно зв’язаних величин.
Для проведення примірювання необхідно одягти спідницю.
Якщо виріб із застібкою, то його слід заколоти шпильками.
Слід звернути увагу на загальне облягання виробу. Якщо
виріб заширокий по лінії талії (стегон), бокові шви заколюють шпильками,
«забираючи» надлишок тканини. Якщо виріб замалий по лінії талії (стегон), то
шпильками відмічають місця, де потрібно «випустити» припуски швів.
Під час першого примірювання визначається довжина виробу,
розрізу або шліци (якщо вони є). Бажана довжина спідниці також заколюється
шпильками.
Якщо під час примірювання у виріб були внесені зміни, то
недоліки усуваються таким чином:
• за уточненими зрізами і лініями наносять нові лінії за
допомогою крейди;
• у разі необхідності спідницю зметують за новими
лініями.
Зверніть увагу! Від якості
проведення першого примірювання та усунення виявлених недоліків залежить вигляд
виробу на фігурі в готовому стані.
Завдання.
1.
З’єднати деталі
спідниці тимчасовими стібками.
2.
Провести перше примірювання.
3.
Виправити недоліки якщо вони є.
Обробка швів
Усі
спідниці мають верхній та нижній зрізи але різну кількість вертикальних швів
залежно від обраної моделі. У клинових спідницях число вертикальних швів
залежить від кількості клинів у ній
Обробка
швів складається з таких технологічних операцій: зметування, зшивання,
волого-теплова обробка та обробка зрізів.
Усі
вертикальні шви зшивають від зрізу талії до лінії низу крім того шва, у якому
буде застібка. Цей шов залишається не зашитим на 15-17 см від лінії талії.
Лінію
зшивання на швейній машині слід прокладати поряд зі зметувальними стібками
ближче до зрізу. Це роблять для того, щоб легше було видалити зметувальні
стібки (мал.). Для зшивання зрізів краще налаштувати машину на довжину стібка
2-3 мм. Якщо випадково зметувальні стібки опинилися під стібками строчки, то їх
можна акуратно видалити кілочком або розпорювачем.
мал. Лінії
зметування
та
зшивання виробу
Після
виконання швів на швейній машині та видалення зметувальних стібків виконують
волого-теплову обробку. Якщо тканина щільна, то шви розпрасовують (мал. а), а
якщо тонка — запрасовують (мал. б).
мал. Зшивний шов:
а — врозпрасування; б — взапрасування
Для
запобігання обсипанню зрізів необхідно їх обробити. Залежно від тканини та
власних можливостей це можна зробити в різні способи:
•
вручну, петельним швом (мал.а);
•
на швейній машині зигзагоподібною строчкою (мал.б);
•
на спеціальній краєобметувальній машині (оверлок) (мал.в);
•
ножицями із зигзагоподібними лезами для обробки тканини (мал.г);
•
обкантуванням за допомогою косої бейки для обробки важких та товстих тканин
(мал.д).
Завдання.
1. Бічні
шви спідниці зшити від зрізу талії до нижнього зрізу. Починати та закінчувати
зшивання слід машинною закріпкою. Залишити не зшитим шов для застібки (15-17
см) по лівому бічному шву або середньому шву заднього полотнища.
2. Видалити
зметувальні стібки, залишаючи зметаною ділянку для застібки.
3. Обробити
зрізи швів.
4. Провести
волого-теплову обробку швів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий