Психологічна корекція - спрямований вплив на певні
психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку і
функціонування дитини. Це обґрунтований вплив на внутрішній світ людини, при
якому психолог має справу з конкретними проявами бажань, переживань,
пізнавальних процесів і дій дитини.
Психологічна корекція як форма роботи
вперше виникла в дефектології стосовно різних варіантів аномального розвитку.
Вона представляє сукупність впливів, спрямованих на виправлення, компенсацію
недоліків, відхилень у психічному розвитку дитини.
При визначенні основних цілей і завдань
психологічної корекції важливо пам'ятати положення Л.С. Виготського про
створення зони найближчого розвитку особистості та діяльності дитини в якості
основного змісту корекційної роботи. У зв'язку з цим психолого-педагогічна
корекція повинна будуватися як цілеспрямоване формування психологічних
новоутворень, що становлять сутнісну характеристику віку.
У ході психологічної корекції проводяться
різні види робіт:
1. Ігротерапія,
яка застосовується не тільки у корекційних цілях, але і в профілактичних і
психогігієнічних. Розрізняють дві форми ігротерапії: індивідуальну та групову.
Якщо у дитини проблеми зі спілкуванням, тоді групова терапія більш корисна, ніж
індивідуальна.
У ігротерапії застосовують різний ігровий матеріал: ігри
в «сім'ю», ігри з маріонетками, будівельні, ігри-вправи.
2. Арттерапія -
спеціалізована форма психотерапії, заснована на мистецтві - образотворчої та
творчої діяльності. Мета її - розвиток самовираження, самопізнання дитини через
мистецтво. Арттерапія використовується як засіб спілкування педагога з дітьми
на символічному рівні. Методика арттерапії базується на внутрішньому
переконанні - «Я», яке відображається в зорових образах, коли людина малює,
ліпить (спонтанно). Місце занять при арттерапії повинно бути таким, де діти
можуть шуміти, вільно пересуватися, а педагог не втручається в їх процес
діяльності.
3. Групова
психотерапія запропонована С. Славсеном, який вважає, що тут основне
значення має те, в яких умовах буде проявлятися активність дітей.
Приміщення має бути обладнане різними інструментами,
матеріалами, предметами, стимулюючими індивідуальну діяльність. Кожній дитині
надається можливість робити те, що він хоче, але при цьому він не повинен
обмежувати діяльність інших дітей. Всі діти - члени групи не пов'язані між
собою ані правилами, ні умовами виконання діяльності та контролю. С. Славсен
переконаний, що виникнення в дитячій групі групової динаміки - негативне явище,
яке перешкоджає саморозкриття кожного. Кожна дитина повинна домогтися
результатів ціною власних зусиль, власних коштів і можливостей.
Корекція інтелектуального розвитку
дитини включає в себе завдання розвитку сприйняття сенсорних здібностей,
наочно-образного мислення і знаково-символічної функції, початкових форм
довільної уваги і пам'яті.
Дітям з особливими потребами необхідні повна корекція і
компенсація дефектів їх розвитку, максимальне наближення всього психічного
розвитку до нормального стану. Вирішальну роль у попередженні порушень
розумового розвитку відіграє більш ранній початок корекційної роботи, що
дозволить запобігти вторинні відхилення у розвитку дитини.
У зв'язку з особливостями розвитку діти
потребують цілеспрямованому навчальному впливі дорослого. Спонтанного засвоєння
суспільного досвіду, особливо в ранньому віці, у них практично не відбувається.
Для організації навчання та виховання необхідно розвинути у таких дітей інтерес
до навколишнього. І тут неоціненні дидактичні ігри, які повинні привертати
увагу, зацікавлювати. Дорослим треба постійно створювати у дітей позитивне
емоційне ставлення до діяльності.
Дитині з особливими освітніми потребами для засвоєння
способів орієнтування в навколишньому, для виділення і фіксування властивостей
і відносин предметів, для розуміння тієї чи іншої дії потрібно набагато більше
повторень.
Основне корекційне завдання полягає в
тому, щоб сформувати у дітей з особливими освітніми потребами пошукові способи
орієнтування при виконанні завдання, а на цій основі створити інтерес до
властивостей і відносин предметів, до їх використання в діяльності і, таким
чином, підвести їх до справжньої зорової орієнтації.
Ігри та вправи, в яких діти діють методом
проб, розвивають у них увагу до властивостей і відносин предметів, формують
цілісне сприйняття. Для правильного та своєчасного включення мови в процес
спілкування необхідно на перших порах ознайомлення з предметом, з його якістю,
властивістю навчити дитину виділяти ці властивості з інших предметів,
дізнаватися і сприймати їх, а вже потім давати слово як зразок.
Для корекції важливий розвиток
тактильно-рухового сприйняття, яке також починається з пізнавання, а
закінчується формуванням уявлень. Не менше значення має і розвиток слухового
сприйняття, яке допомагає дитині орієнтуватися в навколишньому його просторі. Правильний
розвиток цілісного сприйняття готує і деякі сторони причинного мислення. Коли
дитина правильно уявляє собі предмет з його частинами, він може усвідомити
причину порушення цілого. Шлях від сприйняття до мислення впливає на розвиток
наочно-образного та логічного мислення. Правильна і своєчасна організація
роботи з формування всіх видів мислення набуває особливого значення, так як
порушення інтелекту і є основним дефектом розвитку таких дітей.
Основні напрямки та завдання корекції дітей з особливими освітніми потребами:
1. Формування емоційного контакту з дорослим і
однолітком, навчання дитини способам засвоєння суспільного досвіду, формування
емоційного спілкування з дорослим і виконань елементарної інструкції, розвиток
уваги, розвиток наслідування, засвоєння дій за зразком.
2. Розвиток зорово-рухової координації руху в підготовці
до письма, розвиток рухів пальців, розвиток рухів кистей рук.
3. Сенсорний розвиток. Формування зорового
співвіднесення, сприйняття форми, величини, кольору, формування цілісного
образу предмета, сприйняття простору і орієнтування в ньому, розвиток
тактильно-рухового сприйняття, розвиток слухового сприйняття, розвиток
немовного слуху, мовного слуху.
4. Розвиток мислення, перехід від сприйняття до мислення,
до узагальнення, перехід від сприйняття до наочно-образного і елементам
логічного мислення, розвиток елементів причинного мислення, наочно-образного
мислення.
5. Мовленнєвий розвиток. Розвиток мовного спілкування
(ділового елементарного спілкування), розвиток пізнавальної функції мови
(розширення, уточнення та
узагальнення значення слів).
Профілактика негативної поведінки в періоди вікових криз:
- кризи вікового розвитку - виникнення негативних рис
поведінки;
-корекція емоційного розвитку, корекція наявних порушень
емоційно-психічного розвитку;
- профілактика невротичного розвитку, емоційного
неблагополуччя;
-корекція мотиваційно-потребової сфери - шляхом розвитку
необхідних мотивів і потреб;
- корекція поведінки;
-корекція і розвиток індивідуально-типологічних
властивостей і якостей особистості.
